Особливості застави товару

6 min read

Значна кількість договорів купівлі-продажу сьогодні передбачає виконання додаткового обов’язку – доставки товару продавцем покупцеві. У період очікування доставки товару покупець може вступати у правовідносини, в межах яких виникне необхідність передати в заставу майно, куплене, але ще не доставлене на момент передання такого майна у заставу. При цьому, слід враховувати таке.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦК України) у покупця, за загальним правилом, право власності за договором виникає з моменту передання йому майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 та ч. 2 ст. 704 ЦК України, в цілях договорів купівлі-продажу з доставкою, майно (товар) вважається переданим в момент вручення товару покупцеві.

Таким чином, право власності у покупця на товар з умовою доставки виникає з моменту вручення покупцеві такого товару. Отже, на момент, поки товар у дорозі, право власності на товар належить продавцю.

У ч. 2 ст. 576 ЦКУ та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII визначено, що у заставу може бути передано майно, яке заставодавець набуде у майбутньому, після виникнення застави. Таким чином, майно, яке фактично ще не перебуває у власності покупця, може бути предметом застави.

Як зазначав у своєму рішенні Господарський суд Луганської області від 15.08.2011 р. по справі № 10/107пд/2011 про визнання недійсним договору застави, у чинному законодавстві можливість укладення договору застави не пов’язана з моментом виникнення права власності на заставлений предмет, а лише з можливістю його відчуження заставодавцем, а відтак можливістю звернення стягнення на це майно.

Також, Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 03.08.2016 р. по справі № 918/177/16 про визнання недійсним договору застави, наголосив, що заставодавцем повинен бути або власник майна, або особа, якій передано майно та/чи право застави на таке майно. І саме це визначатиме, чи буде вважатися дійсним договір застави у випадку, якщо заставодавець набуде право власності на майно після виникнення застави.

На практиці для того, щоб передати ще не набуте у власність майно (товар) у заставу, покупцю (заставодавцю) необхідно підтвердити перед потенційним заставодержателем наявність права застави на майно, право власності на яке ще не набуте заставодавцем. Таким підтвердженням часто слугує письмова згода від продавця на передання такого товару у заставу. Однак, якщо до Вас звернулися за наданням такої згоди як до продавця, слід мати на увазі таке.

Як відомо, частина 1 ст. 580 ЦК України встановлює, що саме власник предмета застави несе ризик випадкового його знищення або пошкодження, за умови, якщо сторони не домовилися про інше, або інше не встановлено законодавством. Це положення може потенційно дати підґрунтя для звернення у майбутньому претензій до продавця, особливо у контексті ч. 1 ст. 585 ЦК України, згідно з якою момент виникнення права застави у заставодержателя збігається з моментом укладення договору застави, і не залежить від моменту переходу права власності на товар до покупця.

Через невизначеність правового становища продавця у разі передання у заставу товару покупцем до моменту його доставки, рекомендуємо передбачити договором купівлі-продажу (або додатковою угодою до нього) умови передання в заставу товару до моменту його доставки покупцю. Зокрема, можна прямо передбачити, що у разі встановлення застави на товар покупцем до моменту його доставки, усі ризики випадкового знищення або пошкодження предмета застави; обов’язків відновити пошкоджений предмет застави; усі інші обов’язки бере не себе покупець, а продавець, у випадку виникнення будь-яких претензій зі сторони заставодержателя, відповідальності не несе. Окрім цього, рекомендуємо прописати у згоді продавця на передання товару у заставу чіткий перелік товарів, їх кількість та вартість, щоб уникнути невизначеності стосовно заставленого майна.

Юрист
Наталія Кулик-Андрейчук

Поділитися:

Інші новини

Меню