ПДВ при поверненні поліпшень

8 min read

В липні цього року запорізькі податківці нагадали нам позицію ДФСУ щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з передачі поліпшення орендованого об’єкту, яка раніше висловлювалася, зокрема, в ІПК від 08.11.2017 р. N 2559/ІПК/15-32-12-01-14.

В своїх консультаціях податківці доходять висновку про те, що :

«…Якщо витрати на поліпшення об’єкта оренди проведено за згодою орендодавця та не компенсовано орендарю, то при поверненні об’єкта оренди вартість поліпшення вважається безоплатно наданою послугою. Як наслідок, така вартість поліпшення підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для такого поліпшення

Ми не зовсім згодні з такою думкою і далі розкажемо чому.

Давайте розглянемо ситуацію:

Компанія А отримала в оренду виробниче приміщення строком на 10 років. Через рік вона здійснила невід’ємні поліпшення орендованого приміщення на суму 500 тис. грн. (наприклад, добудовано навіс, який використовувався для зберігання виробничих матеріалів). Перед проведенням поліпшення компанія отримала на це згоду від орендодавця, як це вимагається пунктом 1 статті 778 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Після закінчення терміну оренди майно та поліпшення були повернуті орендодавцю.

Яким чином ці операції відобразяться в обліку?

В бухгалтерському обліку  компанії А вартість поліпшень сформує окремий об’єкт в групі «Інші необоротні активи». Термін амортизації по такому об’єкту не має бути більшим терміну оренди, що залишився. В нашому випадку – 9 років. При застосуванні прямолінійного методу (дозволяється ще й виробничий метод, згідно п. 27 П(С)БО 7) підприємство щорічно буде відносити до складу виробничої собівартості частину витрат на поліпшення – 55,6 тис.грн. (500 тис.грн. / 9 років). Ці витрати сформують собівартість реалізації готової продукції та будуть включені до бази оподаткування ПДВ при реалізації такої продукції (припустимо, що ціна продажу – не нижче звичайної ціни).

В податковому обліку вартість поліпшень буде обліковуватись у складі групи 9 «Інші основні засоби», мінімально допустимий строк корисного використання – 12 років (п.138.3.3 ПКУ).

Таким чином, на дату повернення орендованого приміщення та поліпшення у вигляді навісу після закінчення терміну оренди:

  • балансова вартість окремого об’єкта «Навіс» в групі «Інші необоротні активи» в бухгалтерському обліку буде дорівнювати нулю. (тут і далі по тексту для спрощення розрахунку ми свідомо не приймали до уваги особливості визначення періоду початку та закінчення нарахування амортизації, визначені пунктом 29 П(С)БО 7);
  • вся сума витрат на поліпшення потрапила до бази оподаткування ПДВ у складі ціни реалізації продукції;
  • вартість цього об’єкта в податковому обліку буде становити 125 тис. грн., яка зменшить фінансовий результат в декларації з податку на прибуток на підставі вимог пункту 138.2 ПКУ

Тож  чи дійсно компанія А  має додатково  відобразити податкові зобов’язання з ПДВ на всю суму здійснених поліпшень?

З одного боку, якщо підприємство отримало дозвіл на здійснення поліпшень від орендодавця, то згідно частини 3 статті 778 ЦКУ воно має право на отримання відшкодування таких витрат. Якщо ж компанія А не вимагає відшкодування, то це можна розцінити як безоплатну передачу орендодавцю таких поліпшень.

З іншого боку, поліпшення (добудова) використовувалися компанією протягом 9 років та, звичайно, вони не мають на дату повернення таку саму вартість, як на момент здійснення поліпшень, внаслідок фізичного та іншого зносу.

Крім того, ми схильні розглядати передачу невід’ємних поліпшень при поверненні орендованого майна як постачання необоротних активів, а не як безоплатне надання послуг, про що пишуть податківці. Тому при визначенні бази оподаткування ПДВ слід керуватися  саме нормами  пункту 188.1 Податкового кодексу, що стосуються постачання необоротних активів, а саме:

«..база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.».

Тож підсумуємо:

  • при передачі поліпшень компанія А повинна відобразити податкові зобов’язання з ПДВ за операцією безоплатної передачі поліпшень;
  • база оподаткування має бути визначена виходячи з їх договірної вартості (в ситуації, що розглядається, вона є нульовою), але не може бути нижчою залишкової вартості об’єкта за даними бухгалтерського обліку компанії А на початок місяця, в якому здійснено повернення (в нашому прикладі = 4,6 тис. грн. ((500 тис. грн. * 1 міс.) / (9 років х 12 міс.));
  • у разі, якщо залишкова вартість є нульовою, або для зниження податкових ризиків, вартість безоплатно переданих поліпшень може бути визначена шляхом незалежної оцінки або ж оцінки, яка погоджена між компанією А та орендодавцем та зазначена в акті приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Звичайно ж ми розглянули лише одну з багатьох можливих ситуацій. І в кожному конкретному випадку можуть бути ті чи інші аргументи як на підтримку висновків податківців, так і проти них.

Тому, зважаючи на позицію контролюючих органів, а також на можливість різного трактування норм ПКУ, ми все ж таки рекомендуємо підписувати з орендодавцем окремий договір про надання компенсації витрат орендаря на поліпшення об’єкта оренди в сумі, яка буде погоджена сторонами (наприклад, на дату передачі таких поліпшень) з урахуванням їх фізичного та морального зносу та інших параметрів. В цьому випадку, на нашу думку, саме ця договірна вартість і буде базою оподаткування ПДВ (звичайно ж за умови, що така вартість відповідатиме рівню звичайних цін).

Провідний Аудитор
Тютюнник Олена

Поділитися:

Інші новини

Меню