Позика від нерезидентів: оплата податку на репатріацію

8 min read

Співпраця з нерезидентами практично завжди тягне за собою податкові наслідки для підприємства. У цій статті розглянемо отримання позики від іноземного підприємства та порядок проведення такої операції.

Одержання позики від нерезидента регулюється Постановою правління НБУ № 270 від 17.06.14 р.  «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів». Відповідно до зазначеної постанови, для одержання коштів в іноземній валюті підприємство повинно укласти договір з уповноваженим банком про обслуговування таких операцій.

Також обов’язковою умовою отримання та використання кредитних коштів від нерезидентів є оформлення кредитного договору між підприємствами та його реєстрація у Національному Банку України. У разі недотримання таких умов на підприємство накладається штраф у розмірі 1 % від суми позики, перерахованої за обмінним курсом НБУ на дату отримання таких коштів.

Відсотки, сплачені підприємством на користь іноземного кредитора, є для нього доходом із джерелом їх походження з України. А отже згідно ст. 141 Податкового кодексу України з таких доходів має утримуватися податок на доходи нерезидентів. Однак на практиці серед платників такого податку використовується інша назва – податок на репатріацію.

Керуючись ст. 141 пп. 4.2 ПКУ податок на репатріацію сплачується у розмірі 15% від суми нарахованих відсотків, якщо іншого не передбачено Міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування, який може бути укладеним між Україною та країною нерезидента. Перш ніж сплачувати податок потрібно перевірити, чи входить позикодавець-нерезидент до переліку держав, з якими укладено такі міжнародні договори.

Цей податок утримується з доходу нерезидента та має бути  перерахований до бюджету в момент його виплати. При розрахунку відсотків в іноземній валюті податок сплачується за курсом НБУ на день виплати таких доходів. Фактично іноземне підприємство отримує суму нарахованих відсотків за мінусом сплаченого податку до бюджету України.

Для уникнення подвійного оподаткування між Україною та державою нерезидента може бути укладений міжнародний договір. Неуважне вивчення міжнародних договорів або помилкове їх тлумачення може призвести до помилок при нарахуванні та сплаті податку на репатріацію.

З досвіду ведення таких операцій можна стверджувати, що дуже часто труднощі виникають під час визначення країни, до бюджету якої одержувач доходу повинен сплатити податок. У міжнародних договорах визначається розмір та порядок сплати податку на репатріацію, а саме зазначається у якій з двох держав такий дохід обкладається податком.

Повний перелік країн, з якими укладені договори про уникнення подвійного оподаткування був оновлений Листом Державної фіскальної служби України № 78/7/99-99-01-02-02-17 від 02.01.2018 року.

Для правомірного використання умов міжнародних договорів нерезидент повинен надати довідку позикоотримувачу, видану компетентними органами іноземної держави, яка  підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено договір. Така довідка повинна бути перекладена українською мовою, належним чином легалізована (консульська легалізація офіційних документів або проставлення апостиля) та подана у податкові органи.

Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування  є невід’ємною складовою українського законодавства та мають пріоритетне значення над Податковим Кодексом України. Проте не завжди у міжнародному договорі чітко прописано яка із сторін повинна сплачувати податок. Тому, з нашої точки зору, для остаточної впевненості на рахунок уникнення подвійного оподаткування та попередження виникнення помилок при нарахуванні податку на репатріацію у договорі позики краще зазначити, яка саме сторона повинна сплачувати такий податок.

Нерезидент, для підтвердження сплати податку з доходу отриманого на території України, повинен запросити довідку про сплачений ним в Україні податок на прибуток (доходи). Ця довідка призначена для того, щоб нерезидент мав право не виплачувати до бюджету своєї країни податок з таких доходів.

Для її отримання іноземне підприємство надсилає письмове звернення про надання такої довідки до відповідного податкового органу України через резидента, який здійснював виплату податку на користь нерезидента. Це звернення обов’язково подається українською або іноземною мовою разом з офіційним перекладом українською мовою.

Підприємство-резидент, яке нарахувало та сплатило податок на репатріацію повинно відобразити таку операцію у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 23, де наводиться сума сплаченого податку з доходів нерезидентів у звітному в періоді, коли фактично відбулась така сплата. Детальний розрахунок такого податку наводиться у додатку ПН до Декларації (Звіт податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України).

З усього вище наведеного можна зробити висновок, що отримавши позику від резидента іншої країни потрібно детально вивчити порядок нарахування та сплати податків з виплачених відсотків за такою позикою. Для уникнення помилок  необхідно точно визначити у якій країні та за якою ставкою має сплачуватися податок на репатріацію. Також доцільним буде проконсультуватись зі спеціалістами юридичної та бухгалтерської сфери на рахунок правильного оформлення документів та порядку сплати податку, що в подальшому допоможе уникнути нарахуванню подвійного податку або штрафних санкцій з боку державних органів.

Поділитися:

Інші новини

Меню