Придбання програм та оренда хостингу

Придбання програм та оренда хостингу

6 min read

А ми продовжуємо відповідати на питання наших клієнтів, в цей раз питання було таким:

Наше підприємство придбало у резидента Латвії права користування на десять комп’ютерних програм (десять користувачів) для обліку щоденної кількості відвідувачів в наших роздрібних торгових точках. Крім того, ми також купуємо у цього ж нерезидента послуги хостингу.

Під час комплексної перевірки співробітники податкових органів донарахували нам «податок на репатріацію» за цими операціями, мотивуючи це нормами Конвенції про уникнення подвійного оподаткування (для плати за використання комп’ютерних програм), а також нормами абз. ґ) пп. 141.4.1 ПКУ (для оплати послуг хостингу).

Чи обгрунтована точка зору податківців?

Відповідь:

Використання ліцензій

Виплати Вашою компанією винагороди резиденту Латвії за користування комп’ютерними програмами дійсно підпадають під визначення «роялті», наведене в п. 3 ст. 12 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Латвійською Республікою (далі – Конвенція). При тому, як зазначено в п.2 ст. 12 Конвенції, дані доходи можуть обкладатися в Україні. Тому, на перший погляд претензії податківців в даній ситуації виглядають цілком обгрунтованими.

Однак, якщо більш детально вчитатися в цей самий п.2, то можна побачити, що виплати українським платником податків таких доходів резиденту Латвії підлягають оподаткуванню «відповідно до законодавства цієї Країни» (тобто, України). Отже, при виплаті даних доходів нерезиденту ми повинні керуватися нормами національного податкового законодавства (в даному випадку – нормами ПКУ).

Згідно абз. в) пп. 141.4.1 ПКУ роялті дійсно є одним з видів доходів, при виплаті яких нерезиденту необхідно утримувати та перераховувати до бюджету 15% -вий податок.

При цьому, в абз. 2) пп.14.1.225 ПКУ зазначено, що «не є роялті платежі, отримані: як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми і її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання«кінцевим споживачем»); за придбання зразків (копій, примірників) об’єктів інтелектуальної власності, втілених в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання». Виходячи з наведеної в описі інформації щодо суті питання, можна припустити, що ситуація цілком вписується в наведене в абз.2) пп.14.1.225 ПКУ виняток (тобото, платежі за такими операціями роялті не є). Тому, на нашу думку, компанія має всі шанси оскаржити точку зору податківців (не виключено, що за допомогою судових розглядів).

Послуги хостингу

Визначення поняття «хостингу» відсутнє в українському законодавстві. У той же час існуюча в мережі Інтернет інформація про хостинг свідчить приблизно про таке:

«Хостинг – це виділене місце на сервері або окремий фізичний сервер, на якому розташовується ваш сайт. Якщо провести зрозумілу аналогію, то це орендована земельна ділянка, на якій ви зводите будинок, тобто сайт. Хостинг не можна отримати у власність: ви можете лише орендувати місце на сервері і щороку продовжувати угоду про розміщення і підтримку» (https://konstruktorysajtov.com/hosting/chto-takoe-hosting-i-domen).

Таким чином, на нашу думку, придбання послуг хостингу за своєю суттю містить ознаки схожості з придбанням орендних послуг. Тому, оплата компанією вартості таких послуг нерезиденту-постачальнику може підпадати під визначення «лізингової/орендної плати, що вноситься резидентами або постійними представництвами нерезидентів на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу / оренди» (абз. ґ) пп.141.4. 1 Податкового Кодексу України). Подібна точка зору опосередковано підтверджується також і з’явившимися останнім часом листами-роз’ясненнями контролюючих органів з подібних питань – див., Наприклад, Лист ДФСУ від 28.03.2017г. № 6312/6 / 99-99-15-02-02-15, в якому розглядається питання «оренди частини дискового простору на сервері в мережі Інтернет». Додатково рекомендуємо звернути увагу на пп. 14.1.97 ПКУ, згідно якого під орендною операцією мається на увазі «господарська операція …, що передбачає передачу основних засобів у користування іншим … особам … за плату і на певний термін» (а договором хостингу напевно такий термін також передбачений). При цьому звертаємо увагу на те, що норми ПКУ не висувають жодних додаткових умов при оформленні подібних операцій для того, щоб вони могли вважатися орендними – наприклад, оформлення / підписання акту прийому-передачі орендованого майна і т.п.

З огляду на все вищевикладене, ми змушені констатувати, що в даній ситуації у податківців все-таки є певні підстави стверджувати, що за операціями оплати Вашою компанією нерезидентам вартості послуг хостингу виникає необхідність утримання з таких виплат і перерахування в бюджет 15% -го «податку на репатріацію» відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ. Однак, варто зазначити, що ці підстави – явно не бездоганні і не однозначні, тому шанси відстояти протилежну позицію у компанії також є (особливо, в разі залучення досвідченого зовнішнього податкового консультанта).

Директор Аудиторського напрямку
Сертифікований аудитор
Сафінський Віктор

administrator

Поділитися:

Інші новини