Компенсація витрат на оформлення закордонного паспорта та візи

Компенсація витрат на оформлення закордонного паспорта та візи

6 min read

Досить часто підприємства, які оформлюють відрядження закордон, стикаються із питанням оформлення закордонних паспортів працівникам та віз, до країн, де передбачено в’їзд за наявності дозвільних документів. Однак, питання компенсації таких витрат не зовсім чітко врегульовано законодавством. Розглянемо детальніше всі аспекти.

Абзацом «а» пункту 170.9.1 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що не включається до доходу платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума фактично здійснених витрат на відрядження, зокрема витрат на оформлення закордонного паспорта та дозволів на в’їзд (віз). Обов’язковою умовою для можливості компенсації таких витрат – є наявність оригіналів документів, що підтверджують здійснення таких витрат та зв’язок цих витрат із господарською діяльністю.

Здавалось би, все чітко написано, але існує одне «але».

У листі ДФС від 12.04.2005 р. N 3064/6/17-3116, який не зважаючи на те, що датований 2005 роком, досі чинний, податкова служба висловлює свою позицію щодо включення витрат на оформлення закордонного паспорта до оподатковуваного доходу працівника, яка протирічить нормі ПКУ. Посилаючись на Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” виділяють такі основні документи для поїздок за кордон, як паспорт громадянина України для виїзду закордон, дипломатичний паспорт та службовий паспорт. Так як дипломатичний та службовий паспорти є власністю України та видаються виключно для службових відряджень за кордон, особам які займають певні посади, витрати на оформлення таких паспортів не включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи – платника податків. Іншу думку в цьому листі викладено стосовно паспорта громадянина України для виїзду закордон. Такий паспорт посвідчує особу та дає можливість виїзду за кордон не тільки з метою службового відрядження, а й у власних цілях. Тому, так як чинним законодавством не встановлюється конкретних умов, які б стосувались оформлення громадянами України паспорта у разі направлення їх підприємствами, установами та організаціями у службові відрядження, сума компенсації таких витрат відноситься до оподатковуваного доходу працівника та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, а також і військовим збором.

А от стосовно витрат на оформлення дозволу на в’їзд (візи) податкова має протилежну думку. Компенсація витрат працівнику на оформлення візи не є додатковим благом та не включається до оподатковуваного доходу працівника, тому що під час відряджень до країн, де для в’їзду необхідна віза, зокрема, акцентується «ділова віза», такі витрати включаються до витрат на службове відрядження. Про це також зазначається і в індивідуальній податковій консультації ДФС від 16.05.2017 р. N 204/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

І тут виникають протиріччя: закордонний паспорт може використовуватись для поїздок в особистих цілях, а віза – ні? Якщо ми маємо на увазі дозвіл на в’їзд або візу, яка оформлюється виключно на період відрядження, то строк дії такої візи закінчиться після закінчення відрядження. В такому випадку, виходячи із логіки податківців ці витрати не будуть включатись до оподатковуваного доходу. Інша ситуація, якщо працівник оформлює, наприклад, річну шенгенську візу, тому, що часто їздить за кордон у відрядження, то працівник може її використати і у власних цілях. Тоді не зрозуміло як бути у такому випадку.

Підсумовуючи все вищесказане, можна зазначити, що це не перша та не остання неврегульована норма українського законодавства.

На нашу думку, перш за все слід керуватись нормативним актом, що має найвищу юридичну силу, тобто ПКУ. Ні індивідуальна податкова консультація, ні лист ДФС не мають такої юридичної сили. Ці документи мають роз’яснювальний, консультаційний характер. В листі ДФС від 12.04.2005 р. N 3064/6/17-3116 не вказано достатньо вагомих підстав, щоб вважати суму компенсації витрат на оформлення закордонного паспорта додатковим благом працівника. Тому при визначенні відносяться ті чи інші витрати до додаткового блага слід керуватись нормами ПКУ, офіційними роз’ясненнями, затвердженими наказами ДФС.

Однак, варто знати, що й така позиція податкової служби існує та бути готовим відстоювати власну позицію.

Бухгалтер
Возненко Віта

administrator

Поділитися:

Інші новини